Гімалайська береза, яку через її білосніжну кору часто називають сніжною березою, росте значно повільніше, ніж піщана береза, і досягає максимальної висоти 20 метрів, що значно менше. Часто її можна побачити у вигляді багатостовбурного великого чагарнику. Завдяки своєму досить стриманому росту вона підходить для використання в садах як оздоблювальна та простороутворююча структурна рослина на межі ділянки.

• Походження: Західні Гімалаї
  
  
• Висота: до 20 метрів
  
  
• Листя: 5-7 см завдовжки, серцеподібне, загострене; світло-зелене; злегка пилчасте по краях; осіннє забарвлення золотисто-жовте
  
  
• Цвітіння: травень; 5 см завдовжки, звисаючі, зелено-жовті котиki
  
  
• Плоди: серпень/вересень; циліндричні плодові китиці
  
  
• Ґрунт/місце зростання: надзвичайно невибагливий; нейтральні до кислих ґрунтів; дуже морозостійкий
  
  
• Особливість: на відміну від піщаної берези, гімалайська береза утворює порівняно глибоку кореневу систему. Завдяки цьому вона краще закріплюється в ґрунті і не так вразлива до сильних вітрів. Крім того, вона дуже рідко має дрібні коріння у верхньому шарі ґрунту, що дозволяє краще компенсувати ущільнення.