Міст Теодора Хойсса

Міст Теодора Хойса на тлі блакитного неба — Міст Теодора Хойсса

Найкрасивіший зв'язок

З 1885 року витончений арочний міст з'єднує Майнц з правобережним Кастелем. Він вважається важливою і однією з найкрасивіших осей через Рейн. Міст Теодора Гейсса користується великою популярністю не тільки серед автомобілістів, але й серед велосипедистів та бігунів. Прогулянкові насолоджуються звідси видом на Майнц через річку.

Побудований поблизу стародавнього римського мосту і пізнішого курфюрстського судноплавного мосту, міст Теодора Гейсса з самого початку був чимось особливим для людей по обидва боки Рейну. Кілька фестивалів, присвячених мосту, свідчать про велике значення цієї сполучної осі.

Міст Теодора Хойсса з першого погляду

Факти, цифри та дані

Історичний

Більше 1000 років не було міцного мосту, який би з'єднував обидва береги Рейну. Це мало змінитися наприкінці 19 століття. У 1882 році після загальнонімецького конкурсу розпочалися будівельні роботи. З 38 проектів журі вибрало спільний проект компаній Philipp Holzmann і Gebrüder Benckiser.

Повені взимку 1882/83 років сильно затруднили будівельні роботи, але в 1885 році роботи над п'ятьма сталевими арками на масивних піщаних стовпах були успішно завершені.

Для цього знадобилося 3,5 мільйона кілограмів кованого заліза, а конструкцію утримували незліченні заклепки, які після встановлення нових арок під час сучасного свята мосту були продані населенню. Прольоти довжиною 87-99-103-99-87 метрів не тільки забезпечували безперебійний судноплавний рух, але й завдяки своїй зміні значно сприяли елегантному зовнішньому вигляду споруди, який вона має і до сьогодні.

30 травня 1885 року настав цей день: новий міст було урочисто відкрито. Того дня користування ним було безкоштовним. З 1 червня 1885 року всі перехожі повинні були сплачувати мито за проїзд мостом: чотири пфеніга з кожного пішохода, п'ять пфеніга з кожного пасажира кінного трамвая, за свиню або козу потрібно було сплатити один пфеніга, учні були звільнені від сплати мита.

Митники сиділи в так званих митних будиночках на обох кінцях мосту і збирали мито. Те, що спочатку було обмежено трьома роками, в кінцевому підсумку діяло 27 років. Тільки в 1912 році мито за проїзд мостом було скасовано.

Митний збір за проїзд мостом стягувався урядом великого герцогства з метою рефінансування величезних на той час витрат на будівництво в розмірі 3,6 мільйона золотих марок.

Вже в перших десятиліттях 20 століття інтенсивність руху настільки зросла, що в 1931–1934 роках міст було розширено на п'ять метрів. Це було нелегким завданням, оскільки з міцнісних міркувань також довелося перекласти опори на нестабільному дні річки.

Друга світова війна та відбудова

У 1945 році німецькі сапери підірвали міст в останні місяці війни (у березні), але це не змогло зупинити наступ союзників. Американські сапери побудували понтонний міст, схожий на той, що існував з 1661 року за часів курфюрста, на час відновлення, яке у 1950 році було увінчане святом мосту.

Відбудований міст у більш простих формах сучасності мав ще й залізничні колії для трамвайного руху. У 1960 році на стороні Кастеля було збудовано кругове перехрестя для регулювання транспортних потоків трьох федеральних доріг, що сходяться в цьому місці.

З 1945 року міст набув ще одного значення: після Другої світової війни Рейн був оголошений кордоном між американською та французькою зонами окупації, і місто Майнц було розділене. Лівобережна частина Майнца була включена до новоствореної землі Рейнланд-Пфальц, а правобережні райони міста були приєднані до новоствореної землі Гессен.

Правобережний Майнц-Кастель, як і Майнц-Амонебург та Майнц-Костхайм, був переданий під «довірче управління» нинішньої столиці Гессену, міста Вісбадена.

Капітальний ремонт з 1991 по 1995 рік

Міст зазнав великих змін під час капітального ремонту в 1991–1995 роках. Зокрема, довелося замінити сталеві арки та оновити дорожнє покриття. У ході ремонту служба охорони пам'яток подбала про те, щоб, окрім технічно та функціонально необхідних робіт, було збережено і первісний характер споруди. При виборі ліхтарів, перил, кольорової гами та встановленні історичних деталей, таких як гербові картузи або оригінальний напіварк на березі Кастеля, намагалися відтворити колишню красу споруди.

Окрім технічних викликів реконструкції, сучасні мостобудівники виконали гігантську роботу, не перекриваючи рух транспорту. Загалом реконструкція коштувала 139,5 мільйонів марок. Це великі гроші, але з огляду на функцію важливого сполучення та естетику споруди перед знаменитою панорамою міста Майнц, вони були витрачені недаремно.

Після більш ніж трирічної генеральної реконструкції міст Теодора Гейсса 18 липня 1995 року знову відкрили для руху. Однак цього та наступного дня тільки для близько 200 000 пішоходів, які прибули з обох столиць земель по обидва боки Рейну, щоб відсвяткувати найгарнішу сполучну вісь міста під час фестивалю мосту.

Не зовсім посередині мосту знак «Майнц-Кастель» позначає кордон між Гессенем і Рейнланд-Пфальцом. Дорожній міст у центрі міста завжди був і залишається чимось особливим для мешканців Майнца по обидва боки Рейну. Тільки так можна пояснити великий наплив людей після реставраційних робіт 110-річної споруди.

Так було і під час трьох попередніх фестивалів мосту. У 1995 році перехожі могли сплатити мито за проїзд мостом, щоб дофінансувати фестиваль із сімома сценами, подвійним музичним феєрверком і придбати невеликий сувенір.